1. Словник української мови в 11 томах

шпувати

ШПУВА́ТИ, шпую, шпуєш, недок., діал.

1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища).

Зимою у нас добре буря шпує (Сл. Гр.);

В Італію ми не доїдем. Бо море дуже щось шпує (Котл., т, 1952, 88).

2. Бризкати (у 3 знач.).

Тримаючи в одній руці засвічений факел, а в другій пляшку з гасом, він набирає його якнайбільше собі в рот і потім з усієї сили виприскує на вогонь. Велике вогняне сяйво освітлює на мить вулицю й гасне, а з вулиці вже чується крик і лайка… — Чи тобі, люципере, місця мало, що ти заходився біля осель шпувати? (Шиян, Баланда, 1957, 7);

Наполохані дівчата поклали її в ліжко, роздягнули, шпували на неї водою, давали щось нюхати, дзвонили, викликаючи лікаря… (Коз., Листи.., 1967, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпувати — див. вирувати; лаяти Словник синонімів Вусика
  2. шпувати — ШПУВА́ТИ, шпую́, шпує́ш, недок., діал. 1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). Зимою у нас добре буря шпує (Сл. Б. Грінченка); В Італію ми не доїдем. Бо море дуже щось шпує (І. Котляревський). 2. Бризкати (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
  3. шпувати — шпува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  4. шпувати — шпую, шпуєш, недок., діал. 1》 тільки 3 ос.Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). 2》 Бризкати (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шпувати — БРИ́ЗКАТИ кого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИ діал.; ПО́РСКАТИ чим і без додатка, ПИ́РСКАТИ чим і без додатка, ПРИ́СКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. шпувати — Шпувати, -шпую, -єш гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Словник української мови Грінченка