1. Словник української мови в 11 томах

шпуга

ШПУ́ГА, и, ж., діал. Дерев’яна або залізна планка (перев. признач, для скріплювання дощок дверей, ставень тощо).

Я., як зараз оце все бачу, пам’ятаю: такий мені страм — стіл немитий, і борщ поміж шпугами позакисав… (Кос., Новели, 1962, 103);

// Залізна смуга, якою обковували скрині.

З хатини крізь відчинені двері тоненькою смужкою пробивалося світло, спалахувало на мідних шпугах, якими була обкута скриня (Тют., Вир, 1964, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпуга — Залізна штаба для обковки скрині [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. шпуга — див. підвіс Словник синонімів Вусика
  3. шпуга — ШПУ́ГА¹, и, ж., діал. Дерев'яна або залізна планка (перев. признач. для скріплювання дощок дверей, столу, ставень тощо). Я, як зараз оце все бачу, пам'ятаю: такий мені страм – стіл немитий, і борщ поміж шпугами позакисав... (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. шпуга — шпу́га іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  5. шпуга — -и, ж., діал. Дерев'яна або залізна планка (перев. признач. для скріплювання дощок дверей, ставень тощо). || Залізна смуга, якою обковували скрині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шпуга — Шпу́га, -ги, -зі; шпу́ги, шпуг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шпуга — Шпуга, -ги ж. 1) Планка деревянная или желѣзная, связывающая доски дверей, ставень и пр. Козелец. у., Лебед. у., Уманск. у., Гайс. у., Камен. у. 2) Желѣзная полоса, служащая для оковки сундука. Вас. 150. Словник української мови Грінченка