1. Словник української мови Грінченка

щепільник

Щепільник, -ка

м. = щепій. Він росказував се прилюдно. Там був тоді й щепільник, той, що віспу щепить. Екатер. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щепільник — Щепі́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)