юпочка
Юпка, -ки
ж. Верхняя одежда: а) мужская: родъ полукафтанья изъ домашняго, болѣе тонкаго, сукна, въ талію, со складками и со стоячимъ воротникомъ. Чуб. VII. 419. Въ Харьковщинѣ юпка изъ болѣе тонкой матеріи, напр. китайки. (Нарубки), попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку, хто ще батьківський, хоч і старий, та жупан. Кв. І. 23. б) женская: по покрою похожа на корсетку, но длиннѣе и съ рукавами, иногда на ватѣ. КС. 1863. V. 282. Въ роменскомъ у. женскій нагольный полушубокъ. Вас. 154, 155. ум. юпочка. Приходила і ся туди в червоній юпочці баєвій. Котл. Ен. І. 19. А дівочкам уся волечка: за юпочку да на улочку. Чуб. III. 59.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юпочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до юпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- юпочка — Ю́ПОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ю́пка. Сестру Дідона мала Ганну, Навсправжки дівку хоть куди, Проворну, чепурну і гарну, Приходила і ся сюди В червоній юпочці баєвій В запасці гарній фаналевій В стьонжках, в намисті і в ковтках (І. Словник української мови у 20 томах
- юпочка — ю́почка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ю́почки Орфографічний словник української мови
- юпочка — Ю́ПОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ю́пка. Везе [козак].. маленькій дочці юпочку парчову (Кост., І, 1967, 47); На голові у неї був чорний платок, на плечах чорна юпочка, з-під котрої вибивалося чорне плаття (Мирний, І, 1954, 356). Словник української мови в 11 томах