1. Словник української мови Грінченка

юртуватися

Юртува́тися, -ту́юся, -єшся

гл. Суетиться, возиться, сбиваться въ кучи. Я ввійшов у хату і бачив, що тут ті юртуються біля неї, зняли з вірьовки.... Екатер. у. Щось він там дуже юртувався. Мир. ХРВ. 274. Юртується той гад, лазить одно на одного. Грин. Изъ устъ нар. 147.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юртуватися — див. гуртуватися Словник синонімів Вусика
  2. юртуватися — ЮРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм. 1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. – Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Панас Мирний); // Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. Словник української мови у 20 томах
  3. юртуватися — юртува́тися 1 дієслово недоконаного виду бути в збудженому стані, хвилюватися розм. юртува́тися 2 дієслово недоконаного виду юрбитися розм. Орфографічний словник української мови
  4. юртуватися — -уюся, -уєшся, недок., розм. 1》 Бути у збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. || Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. 2》 Те саме, що юрбитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. юртуватися — ЮРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм. 1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. — Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Мирний, II, 1954, 204); // Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. Словник української мови в 11 томах