юртуватися
ЮРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм.
1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів.
– Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Панас Мирний);
// Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися.
– Годі вже тобі юртуватися. Яєшня прохолоне, – казав Василь, беручись за пляшку з горілкою (Панас Мирний).
2. Те саме, що юрби́тися.
По троє, по четверо юртувалися [жінки] докупи, зігрівали одна одну диханням (А. Хижняк);
Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Григорій Тютюнник);
* Образно. На обрії юртувалися чорно-сиві хмари (Є. Кравченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юртуватися — див. гуртуватися Словник синонімів Вусика
- юртуватися — юртува́тися 1 дієслово недоконаного виду бути в збудженому стані, хвилюватися розм. юртува́тися 2 дієслово недоконаного виду юрбитися розм. Орфографічний словник української мови
- юртуватися — -уюся, -уєшся, недок., розм. 1》 Бути у збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. || Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. 2》 Те саме, що юрбитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- юртуватися — ЮРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм. 1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. — Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Мирний, II, 1954, 204); // Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. Словник української мови в 11 томах
- юртуватися — Юртува́тися, -ту́юся, -єшся гл. Суетиться, возиться, сбиваться въ кучи. Я ввійшов у хату і бачив, що тут ті юртуються біля неї, зняли з вірьовки.... Екатер. у. Щось він там дуже юртувався. Мир. ХРВ. 274. Юртується той гад, лазить одно на одного. Грин. Изъ устъ нар. 147. Словник української мови Грінченка