юхт

Ю́хт, -ту

м. = юхта 1. Шух. І. 278.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юхт — ЮХТ, у, ч., діал. Юхта. – Ти поскоріш поший чобо́ти Із того юхту, що купив (М. Стельмах); * У порівн. Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  2. юхт — юхт іменник чоловічого роду юхта діал. Орфографічний словник української мови
  3. юхт — -у, ч., зах. Юхта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. юхт — Шкура вел. рогатої худоби, рослинного або хромово-рослинного дублення, просочена жиром або імпрегнована, водостійка; використовують на халяви для робочого, військового взуття, для кушнірських виробів. Універсальний словник-енциклопедія
  5. юхт — Юхт, -ту, -тові (ч. р.) і ю́хта, -ти, -ті (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. юхт — ЮХТ, у, ч., діал. Юхта. — Ти поскоріш поший чобо́ти Із того юхту, що купив (Стельмах, V, 1963, 61); *У порівн. Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі (Коцюб., І, 1955, 34). Словник української мови в 11 томах