1. Словник української мови Грінченка

юхта

Ю́хта, -ти

ж.

1) Юфть. КС. 1893. V. 279. Чуб. VII. 418.

2) Отверстіе въ стѣнкѣ печи, чрезъ которое чистятъ дымовую трубу, задѣлываемое вновь послѣ чистки. Канев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юхта — -и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Юхтові чоботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. юхта — Ю́ХТА, и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (П. Словник української мови у 20 томах
  3. юхта — ю́хта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. юхта — Юхт, -ту, -тові (ч. р.) і ю́хта, -ти, -ті (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. юхта — Ю́ХТА, и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах