юхта
Ю́ХТА, и, ж.
Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней.
Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (П. Гулак-Артемовський);
Чоботи з жовтої юхти з довгими дебелими халявами справді здавались непомірними і важкими для легкої, красивої фігури Черниша (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юхта — -и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Юхтові чоботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- юхта — ю́хта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- юхта — Юхт, -ту, -тові (ч. р.) і ю́хта, -ти, -ті (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- юхта — Ю́ХТА, и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- юхта — Ю́хта, -ти ж. 1) Юфть. КС. 1893. V. 279. Чуб. VII. 418. 2) Отверстіе въ стѣнкѣ печи, чрезъ которое чистятъ дымовую трубу, задѣлываемое вновь послѣ чистки. Канев. у. Словник української мови Грінченка