1. Словник української мови Грінченка

яблуня

Я́блуня, -ні

ж. Яблоня. Яка щеп, така яблуня. Ном. № 7142. ум. я́блунька. Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку. Шевч. 693.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яблуня — -і, ж. Садове й лісове фруктове дерево родини розоцвітих з плодами перев. кулястої форми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. яблуня — Я́БЛУНЯ, і, ж. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми. Серед двору гілляста яблуня стояла (Марко Вовчок); Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (М. Коцюбинський); Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  3. яблуня — я́блуня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. яблуня — Листопадне дерево або кущ родини розових, плодова культура; поширена в районах з помірним кліматом; вирощують бл. 10 тис. сортів... Універсальний словник-енциклопедія
  5. яблуня — Я́блуня, -ні, -нею; я́блуні, я́блунь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. яблуня — Я́БЛУНЯ, і, ж. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми. Серед двору гілляста яблуня стояла (Вовчок, І, 1955, 259); Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (Коцюб. Словник української мови в 11 томах