являти

Явля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. явити, явлю́, явиш, гл. Являть, явить, показывать, показать, предъявлять, предъявить. Старший брат Ігнатів помер, чумакуючи, в дорозі, і про те нігде не явлено і не записано. К. ДС. 5. Набрав він у припіл (жару) та й радіє, що явлено йому чудо таке: не горить пола. Г. Барв. 458.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. являти — (приклад) бути чим, (виняток) становити, тлк. ЯВЛЯТИ, (кому) показувати, демонструвати, (милість) виявляти, п! РЕПРЕЗЕНТУВАТИ Словник синонімів Караванського
  2. являти — ЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. я́влять; док. 1. тільки недок., рідко. Уживається як зв'язка в складеному присудку; становити (див. станови́ти²). Словник української мови у 20 томах
  3. являти — явля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. являти — -яю, -яєш, недок., явити, явлю, явиш; мн. являть; док. 1》 тільки недок., рідко.Уживається як зв'язка в складеному присудку. Являти собою — бути ким-, чим-, яким-небудь. 2》 кому, рідко перед ким, книжн. Показувати, демонструвати (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. являти — не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала?... Фразеологічний словник української мови
  6. являти — БУ́ТИ з ор., наз. і (з прийм. з а) знах. в. (як зв'язка в іменному складеному присудку); СТАНОВИ́ТИ, СТАНОВИ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ рідко (із знах. в., при запереченні — з род. в.; синтаксично обмеженіші порівняно з бути); БУВА́ТИ (із знач. Словник синонімів української мови
  7. являти — ЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. я́влять; док. 1. тільки недок., рідко. Уживається як зв’язка в складеному присудку. Словник української мови в 11 томах