1. Словник української мови Грінченка

яснити

Яснити, ясню, -ниш

гл.

1) Дѣлать блестящимъ, полировать. Вас. 163. Рк. Левиц. По сліду видно було, що у брички були нові шини на колесах, бо старі шини яснять місто, а нова усе наче копа. Екатер. у. (Залюб.). хай зуби яснить! говорится о лошади, стоящей передъ пустыми яслями. Мнж. 171.

2) Объяснять, изъяснять. Давай яснити нам та баба — як і що і до чого, — аж набридла. Новомоск. Вона не яснила всього, а так тільки сказала, натяком. Павлогр. у. (Залюбов.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яснити — ЯСНИТИ – ЯСНІТИ – ЯСНІТИСЯ, ЯСНИТИСЯ – ЯСНІШАТИ Яснити, -ню, -ниш, перех. Робити щось ясним. Опада останнє листя і яснить алею (М.Рильський). Ясніти, неперех. Літературне слововживання
  2. яснити — ЯСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., що, рідко. З'ясовувати, пояснювати щось. Давай яснити нам та баба – як і що і до чогшо, – аж набридла (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. яснити — ясню, ясниш, недок., перех., діал. Робити лискучим, полірувати. Великий тлумачний словник сучасної мови