1. Словник української мови Грінченка

єдвабний

Єдвабний, -а, -е

Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Гол. ІІІ. 144. Панчішечки єдвабнії. Чуб. ІІІ. 212.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єдвабний — див. атласний Словник синонімів Вусика
  2. єдвабний — [йеидвабнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. єдвабний — А, -е, заст. Зроблений з єдвабу. На єдвабній оболоні Хай гарячі стигнуть скроні, В сповиточку голубім. (Т.1, кн.2:5); Забудьмося! Хай сплять єдвабні ниви — Їх ярий промінь пестить-золотить... (Т.1, кн.2:26). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. єдвабний — єдва́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  5. єдвабний — єдва́бний шовковий; шовковистий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. єдвабний — -а, -е, заст. Зробл. з єдвабу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. єдвабний — Єдва́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. єдвабний — ЄДВА́БНИЙ, а, е, заст. Зробл. з єдвабу. Саму пані передержувала в місті колишня няня лише тому, що в пані ще були єдвабні сорочки та сукні (Панч, II, 1956, 395). Словник української мови в 11 томах