єдвабний
єдва́бний
А, -е, заст. Зроблений з єдвабу.
На єдвабній оболоні
Хай гарячі стигнуть скроні,
В сповиточку голубім. (Т.1, кн.2:5);
Забудьмося! Хай сплять єдвабні ниви —
Їх ярий промінь пестить-золотить... (Т.1, кн.2:26).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єдвабний — див. атласний Словник синонімів Вусика
- єдвабний — [йеидвабнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- єдвабний — єдва́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- єдвабний — єдва́бний шовковий; шовковистий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- єдвабний — -а, -е, заст. Зробл. з єдвабу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єдвабний — Єдва́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- єдвабний — ЄДВА́БНИЙ, а, е, заст. Зробл. з єдвабу. Саму пані передержувала в місті колишня няня лише тому, що в пані ще були єдвабні сорочки та сукні (Панч, II, 1956, 395). Словник української мови в 11 томах
- єдвабний — Єдвабний, -а, -е Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Гол. ІІІ. 144. Панчішечки єдвабнії. Чуб. ІІІ. 212. Словник української мови Грінченка