єдвабний

єдва́бний

А, -е, заст. Зроблений з єдвабу.

На єдвабній оболоні

Хай гарячі стигнуть скроні,

В сповиточку голубім. (Т.1, кн.2:5);

Забудьмося! Хай сплять єдвабні ниви —

Їх ярий промінь пестить-золотить... (Т.1, кн.2:26).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єдвабний — див. атласний Словник синонімів Вусика
  2. єдвабний — [йеидвабнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. єдвабний — єдва́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  4. єдвабний — єдва́бний шовковий; шовковистий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. єдвабний — -а, -е, заст. Зробл. з єдвабу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. єдвабний — Єдва́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. єдвабний — ЄДВА́БНИЙ, а, е, заст. Зробл. з єдвабу. Саму пані передержувала в місті колишня няня лише тому, що в пані ще були єдвабні сорочки та сукні (Панч, II, 1956, 395). Словник української мови в 11 томах
  8. єдвабний — Єдвабний, -а, -е Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Гол. ІІІ. 144. Панчішечки єдвабнії. Чуб. ІІІ. 212. Словник української мови Грінченка