1. Словник української мови Грінченка

єдиний

Єдиний, -а, -е

Одинъ, единый, единственный. Покидаю тебе, серденятко моє, гей єдиному Богу. Мет. 23. Друже мій єдиний! К. Досв. 108. Його єдиная дитина покинуть хоче. Шевч. 251.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єдиний — 1. (який без когось іншого) однісінький, один; 2. (який становить собою внутрішню єдність) цілісний, цільний, неподільний; монолітній, одностайний. Словник синонімів Полюги
  2. єдиний — 1. Один, без інших; тільки один: єдина дитина, єдиний вихід. 2. Який становить собою внутрішню єдність, цілісний: єдиним фронтом, єдина енергетична система. Літературне слововживання
  3. єдиний — (вихід) один, один-єдиний, один-однісінький, один-одніський, одним-однісінький, лише один, одним-один, один-одним; (раз) перший і останній; (фронт) неподільний, нерозривний, згуртований; (комплекс) одноцілий, цілісний; (центр) загальний, спільний <�для всіх>. Словник синонімів Караванського
  4. єдиний — [йеидинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. єдиний — єди́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. Єдиний — див. Бог Словник синонімів Вусика
  7. єдиний — -а, -е. 1》 Один, без інших. || Лише один. 2》 Який становить внутрішню єдність; цілісний, неподільний. || Тісно зближений, згуртований. || Загальний, спільний для всіх. Єдина ставка прибуткового податку — ставка податку, що не залежить від рівня доходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. єдиний — в одну́ мить, перев. з дієсл. Дуже швидко, миттєво; враз. Василь напряг усі сили і в одну мить, то зігнувшись, то вигнувшись, штовхнув по спині Габелка (Панас Мирний); За димом палахнуло полум’я й обхопило клуню в одну мить (І. Фразеологічний словник української мови
  9. єдиний — ЄДИ́НИЙ (такий, крім якого нема нікого й нічого іншого), ОДИ́Н, ОДИ́Н-ЄДИ́НИЙ підсил., ОДНИ́М-ЄДИ́НИЙ підсил., ОДИ́Н ОДНИ́М (ОДНИ́М ОДИ́Н) підсил., ОДИ́Н ЛИШЕ́ (ЛИШ) підсил., ОДИ́Н ТІ́ЛЬКИ підсил., ОДИ́Н ОДНІ́СІНЬКИЙ (ОДНИ́М ОДНІ́СІНЬКИЙ) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. єдиний — Єди́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. єдиний — ЄДИ́НИЙ, а, е. 1. Один, без інших. Радянський народ є єдиним господарем своєї країни; // Лише один. Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Шевч. Словник української мови в 11 томах