ґаздик
Ґазда, -ди
м. Хозяинъ. Желех. Ном. № 10101, 11117. ум. ґаздик, ґаздонька, ґаздочка. Гол. ІІІ. 42. Ґаздику, де ти ідеш? Гн. II. 22. Ґаздойко, ту нема нікого? Драг. 309.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґаздик — ҐА́ЗДИК, а, ч., діал. Пестл. до ґа́зда. – Ні! Чуєш ти, ґаздику? Я тобі лишєю [лишаю] тих сорок талєрів [талярів] і ще тобі додам сорок талєрів – лиш страть мені Довбуша (Г. Хоткевич); – Я, ґаздики, вкрала ту дошку (В. Стефаник); – А що, ґаздику, йдете сьоговечір до кобіти? (М. Матіос). Словник української мови у 20 томах