ґаздик

ҐА́ЗДИК, а, ч., діал.

Пестл. до ґа́зда.

– Ні! Чуєш ти, ґаздику? Я тобі лишєю [лишаю] тих сорок талєрів [талярів] і ще тобі додам сорок талєрів – лиш страть мені Довбуша (Г. Хоткевич);

– Я, ґаздики, вкрала ту дошку (В. Стефаник);

– А що, ґаздику, йдете сьоговечір до кобіти? (М. Матіос).