1. Словник української мови Грінченка

ґанчувати

Ґанчувати, -чую, -єш

гл.

1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у.

2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґанчувати — ґанчува́ти (ґанджува́ти) сварити, ганити, вказуючи на вади, недоліки (м, ср, ст)|| = бештати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. ґанчувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Визначати вади. 2》 Мати ґандж, ваду (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ґанчувати — Ґанчува́ти = ґанджува́ти, -у́ю, -у́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)