фенікс

Міф про фенікса виник у давній Аравії, а потім поширився в Єгипті і Греції. Існує кілька варіантів міфа. За одним з них, фенікс – орел з пір'ям вогненно-червоного й золотого кольорів – раз на 500 років прилітав у храм єгипетського бога сонця Ра. Там він спалював себе на вогнищі і знову молодим відроджувався з попелу.

У переносному значенні фенікс – символ вічного оновлення, безсмертя.

Джерело: Словник крилатих висловів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фенікс — фе́нікс іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фенікс — див. ПТАХ. Словник синонімів Караванського
  3. фенікс — [фен'ікс] -са, м. (на) -с'і/-сов'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  4. фенікс — Несмертельник, відродженець Словник чужослів Павло Штепа
  5. фенікс — (грец. phoinix, букв. – багряний), -а, ч. 1. У міфології стародавніх народів (фінікійців, єгиптян та ін.) — казковий птах, який після смерті згорав і знову відроджувався з попелу. 2. перен. Символ відродження, невмирущості. Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. фенікс — ФЕ́НІКС, а, ч. 1. У міфології деяких стародавніх народів (єгиптян, фінікійців та ін.) – чарівний птах, який, проживши кілька сот років, спалював себе, а потім воскресав із попелу молодим. Словник української мови у 20 томах
  7. фенікс — -а, ч. 1》 У міфології деяких стародавніх народів – чарівний птах, який, проживши кількасот років, спалював себе, а потім воскресав з попелу молодим. || перен. Символ безсмертя, відродження. 2》 Одне з сузір'їв Південного неба. 3》 Фінікова пальма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. фенікс — фе́нікс (грец. φοίνιξ, букв. – багряний) 1. У міфології давніх народів (фінікійців, єгиптян та ін.) чарівний птах, що, проживши кількасот років, спалював себе, а потім воскресав з попелу молодим. 2. Переносно – символ невмиручості, відродження. 3. Одне з сузір’їв Південного неба. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. фенікс — Фе́нікс, -кса; фе́нікси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. фенікс — ФЕ́НІКС, а, ч. 1. У міфології деяких стародавніх народів (єгиптян, фінікійців та ін.) — чарівний птах, який, проживши кілька сот років, спалював себе, а потім воскресав з попелу молодим. Словник української мови в 11 томах