будь-хто

1. Любий – любимий – улюблений

Любий. Якщо наголос у цьому слові на першому складі, то воно означає “милий, дорогий, коханий”. Саме його використовували наші класики й народна творчість. “Ні, любий, я тобі не дорікаю” (Леся Українка). Якщо наголос на останньому складі, знайте: такої лексеми немає в українській літературній мові. Це слово-покруч прийшло у рекламу та в ЗМІ із суржику. Під впливом російського любой багато хто каже і пише: любий з нас, любі організації, на любий смак тощо. Такі вислови ненормативні. Відповідник російському любой – будь-який, усякий, кожний, перший-ліпший, про що вже йшлося в одній з попередніх публікацій.

Любимий. У мовному вжитку трапляються вислови з цим дієприкметником, котрий містить у собі відтінок пасивності, наприклад, “Мою першу, любиму й досі, вчительку звали Олена Северинівна” (Степан Олійник). Протиставлення пасивності активному станові особливо виразно проступає в зіставлювальних формах: “Зараз для мене щастя – любити вас і бути любимим” (Іван Кочерга). Орудний відмінок підкреслює пасивність, і тому сполучення типу любимий кимось (“Любимий киянами парк”) підтримує таке слововживання, хоча саме воно непродуктивне в нашій мові, якоюсь мірою суперечить її граматичній системі.

Відчуття системної невідповідності спричинило поширення іншої форми з тим самим значенням – улюблений. “Улюбленим заняттям Антосі було малювання” (Олесь Донченко). З погляду сучасної лексичної і граматичної норм перевагу треба надавати висловам улюблена справа (а не любима справа), улюблена книжка, улюблений письменник, улюблені місця, улюблений колір і т. ін.

2. Любимий і улюблений

Розрізняються значенням. Любимий – той, що оточений чиєюсь любов’ю, викликає в когось це почуття. Здебільшого вживається у сполученні із словами, що виражають одиночне поняття. Любима Вітчизна, любимий Київ. Улюблений – такий, якого серед інших найбільше люблять, який найвищою мірою відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам. Улюблена роль, улюблений жанр.

Підмінювати одне слово іншим не рекомендується. Помилковим є вживання: любимий літературний герой, любима книжка.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будь-хто — будь-хто́ займенник Орфографічний словник української мови
  2. будь-хто — зай., всякий, перший-ліпший; (хай хто) АБИХТО. Словник синонімів Караванського
  3. будь-хто — будь-кого, займ. неознач. Все одно (байдуже) хто; всякий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. будь-хто — БУДЬ-ХТО́, будь-кого́, займ. неознач. Все одно (байдуже) хто; всякий. До Кочубея – не до будь-кого, сів у возок і приїхав (Г. Колісник); Маючи на руках середні ціни, будь-хто може самостійно розрахувати розмір прожиткового мінімуму (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  5. будь-хто — БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТО рідше, ХОЧ ХТО́ розм., ХТО-БУ́ДЬ розм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНО розм., ХТО ПОПА́ЛО (ХТО ПОПАДЕ́) розм., ХТО ХО́ЧЕШ (ХТО ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ХТО ПРИПА́ЛО (ХТО ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. будь-хто — Будь-хто́, будь-кого́, будь-кому́, будь-ки́м, будь з ки́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. будь-хто — БУДЬ-ХТО́, будь-кого, займ. неознач. Все одно (байдуже) хто; всякий. Словник української мови в 11 томах