будинок

Як правильніше сказати або написати: “Ляшенко хоче бути господарем у своєму будинку” чи “Ляшенко хоче бути господарем у своєму домі”?

Будинок у сучасній українській мові виступає у значенні “будівля”, “житлове приміщення”, “приміщення державної, громадської, торговельної, наукової, культурно-освітньої установи, закладу”. Вживається зі словами: (будинок) відпочинку, інвалідів, побуту, творчості, дитячий, заїжджий тощо. Велика літера пишеться у власних назвах: Будинок актора, Будинок архітектора, Будинок культури, Будинок учителя.

У розумінні будівля використовується і слово дім. “Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дотла” (Іван Нечуй-Левицький). Але найчастіше цей іменник застосовують у значенні “квартира, сімейне вогнище”, а також “родина; люди, що там мешкають разом, та їхнє господарство”; зрідка – переносно. “В домі Глушака урочисто. У невістки Юлі, народної вчительки, народився син” (Олександр Довженко), “До рідного дому ноги людину самі несуть” (Олесь Гончар). Оскільки в наведеному на початку розділу реченні мовиться про сім’ю, родинне господарство, то правильнішим є формулювання другого варіанта: “Ляшенко хоче бути господарем у своєму домі”.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будинок — буди́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. будинок — БУДИНОК – БУДІВЛЯ – БУДОВА – ДІМ Будинок, -нку. 1. Споруда, призначена під житло. Я знайшов будинок, де він живе (М.Коцюбинський). 2. Науковий, культурно-освітній, побутовий, торговельний та інший заклад, а також будівля, в якій він міститься. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  3. будинок — (житловий) дім, оселя, ДОМІВКА, (кам'яний) кам'яниця, г. мурованиця, з. хоромина; (заміський) дача, котедж, (розкішний) палац, палати, хороми; (споруда) будівля, будова, будовання, муровання; п! ХАТА. Словник синонімів Караванського
  4. будинок — -нку, ч. 1》 Будівля, споруда, призначена для житла. 2》 Науковий, культурно-освітній, побутовий та інший державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. Будинок відпочинку. Будинок культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. будинок — БУДИ́НОК, нку, ч. 1. Будівля, споруда, признач. для житла. Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (І. Котляревський); Зійшло сонце; Україна – Де палала, тліла, А де шляхта, запершися, У будинках мліла (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. будинок — див. дім Словник синонімів Вусика
  7. будинок — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  8. будинок — Буди́нок, -нку і -нка, -нкові, в -нку; буди́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. будинок — БУДИ́НОК, нку, ч. 1. Будівля, споруда, призначена для житла. Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (Котл., І, 1952, 191); Зійшло сонце; Україна — Де палала, тліла, А де шляхта, запертися, У будинках мліла (Шевч. Словник української мови в 11 томах