1. Словник української мови в 11 томах

будинок

БУДИ́НОК, нку, ч.

1. Будівля, споруда, призначена для житла.

Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (Котл., І, 1952, 191);

Зійшло сонце; Україна — Де палала, тліла, А де шляхта, запертися, У будинках мліла (Шевч., І, 1951, 119);

Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (Коцюб., II, 1955, 83);

Вони підійшли до будинку, де жив Каргат, спинились коло входу (Шовк., Інженери, 1956, 306).

2. Науковий, культурно-освітній, побутовий та ін. державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься.

З будинків найбільше подобались мені університет і академія (Коцюб., III, 1956, 351).

Буди́нок відпочи́нку — заклад для відпочинку трудящих.

В місті й на околицях розташовано шістдесят три прекрасні санаторії і шістнадцять будинків відпочинку (Кучер, Чорноморці, 1956, 97);

Буди́нок культу́ри — заклад для задоволення культурних потреб трудящих;

Буди́нок Радя́нської А́рмії — заклад для задоволення культурних потреб військовослужбовців;

Дитя́чий буди́нок — закритий навчально-виховний заклад для дітей.

Обіч за огорожею — будинок дитячий у попівському дворищі (Головко, І, 1957, 209);

Роди́льний (поло́говий) буди́нок — медичний заклад, призначений для подавання медичної допомоги під час пологів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будинок — Як правильніше сказати або написати: “Ляшенко хоче бути господарем у своєму будинку” чи “Ляшенко хоче бути господарем у своєму домі”?... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. будинок — буди́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. будинок — БУДИНОК – БУДІВЛЯ – БУДОВА – ДІМ Будинок, -нку. 1. Споруда, призначена під житло. Я знайшов будинок, де він живе (М.Коцюбинський). 2. Науковий, культурно-освітній, побутовий, торговельний та інший заклад, а також будівля, в якій він міститься. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  4. будинок — (житловий) дім, оселя, ДОМІВКА, (кам'яний) кам'яниця, г. мурованиця, з. хоромина; (заміський) дача, котедж, (розкішний) палац, палати, хороми; (споруда) будівля, будова, будовання, муровання; п! ХАТА. Словник синонімів Караванського
  5. будинок — -нку, ч. 1》 Будівля, споруда, призначена для житла. 2》 Науковий, культурно-освітній, побутовий та інший державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. Будинок відпочинку. Будинок культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. будинок — БУДИ́НОК, нку, ч. 1. Будівля, споруда, признач. для житла. Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець (І. Котляревський); Зійшло сонце; Україна – Де палала, тліла, А де шляхта, запершися, У будинках мліла (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. будинок — див. дім Словник синонімів Вусика
  8. будинок — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  9. будинок — Буди́нок, -нку і -нка, -нкові, в -нку; буди́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)