1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

ведучий

Часом чуємо: ведучий спеціаліст. Вислів неправильний. На місці цього прикметника має бути провідний. Адже саме він містить у собі значення "найважливіший, головний, основний; а також – який указує дорогу, напрямок руху". Провідна зірка. Провідна роль. Провідна ідея. Провідні вчені. Але ведучий концерту. Втім, це явна калька з російської.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ведучий — веду́чий 1 прикметник який іде спереду; який надає руху машині; провідний — рідко веду́чий 2 іменник чоловічого роду, істота той, що веде передачу тощо Орфографічний словник української мови
  2. ведучий — Який веде; (танк) чоловий, головний; (- особу) провідний, ключовий, перший; (шків) тяговий; (промінь) т. директивний; (програми) провідник. Словник синонімів Караванського
  3. ведучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до вести. 2》 прикм. Який іде спереду; головний. || у знач. ім. ведучий, -чого, ч. 3》 прикм., розм., рідко. Те саме, що провідний. 4》 прикм., тех. Який надає руху, обертання іншій частині механізму, машини. Ведучий диск. Ведуче колесо. Ведучий шків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ведучий — ВЕДУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який іде спереду; головний. Враз ведучий танк окутався чорною пеленою, струсонуло землю, в ранковій тиші прогримів перший глухуватий, але сильний вибух (Ю. Збанацький); // у знач. ім. веду́чий, чого, ч.; веду́ча, чої... Словник української мови у 20 томах
  5. ведучий — ВЕДУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до вести́. Там находився отвір, ведучий до саду Маєвських (Коб., І, 1956, 227). 2. прикм. Який іде спереду; головний. Словник української мови в 11 томах