ведучий

ВЕДУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який іде спереду; головний.

Враз ведучий танк окутався чорною пеленою, струсонуло землю, в ранковій тиші прогримів перший глухуватий, але сильний вибух (Ю. Збанацький);

// у знач. ім. веду́чий, чого, ч.; веду́ча, чої, ж. Той (та), хто веде якусь групу, очолюючи її.

– Хто перший пілот ескадрильї? Я. Кого становлять ведучим? Мене (Ю. Яновський);

У народному весільному танці “Журавель” ведучий відтворює поведінку журавля, а інші учасники стоять у колі або біжать слідом за ведучим (із журн.).

2. у знач. ім. веду́чий, чого, ч.; веду́ча, чої, ж. Той (та), хто веде концерт, теле- або радіопередачу і т. ін., супроводжуючи їх коментарями.

Реклама на телебаченні та радіо повинна бути чітко відокремлена від інших програм на її початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів або коментарів ведучих (з мови документів);

Ведуча концерту наголосила на тому, що в Україні Покрова святкуватиметься як національне свято: згідно з Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва (з газ.).

3. техн. Який надає руху, обертання іншій частині механізму, машини; протилежне ведений.

Автомобіль в'їхав ведучими колесами у заглиблення та забуксував (із журн.);

Ведучий вал;

Ведучий диск;

Ведучий шків.