витоки

не витоки – джерела

Іменник витоки запровадили в наш ужиток ті, хто конвертує своє українське мовлення з російського думання. У мові північного сусіда – не живій, а книжній – оддавен існує лексема истоки. Истоки первобытной культуры, истоки гуманизма, истоки казачества.

Наша мова з перших днів свого літературного буття була близька до народної, і в ній якнайменше вживано книжних слів. Письменники та просвітяни намагалися виробляти літературні норми на підставі живих форм. І ця демократична засада сприяла поширенню української мови. Тому те, що в російській означувано іменником истоки, в нас передавали словами джерела чи корені, й не завжди у множині. Так, говорячи про натхнення, ми можемо застосовувати і множину, й однину. Джерело натхнення або джерела натхнення. В інших випадках вживаємо множину: джерела первісної культури, джерела гуманізму, але корені козацтва. Що ж до слів витоки, витік, то вони штучні, не властиві українському мовленню й не бажані для вживання.