довжина

Значення в інших словниках

1. довжина — довжина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири довжини́ Орфографічний словник української мови
2. довжина — ДОВЖИНА – ДОВГОТА Довжина. 1. Протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома найвіддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини. 2. Тривалість: довжина літа. Довгота. Літературне слововживання
3. довжина — (маршруту) протяг, прос тяж; (зими) тривалість; довгота, довгість, довжінь. Словник синонімів Караванського
4. довжина — -и, ж. 1》 Протяг лінії, площини, тіла і т. ін. між двома найвіддаленішими точками. || Відстань між кінцями чого-небудь. Довжина слова — кількість складників слова (графем, фонем, складів, морфем). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. довжина — Вимір кривої; для відрізка прямої д. — відстань між його кінцями, для ламаної — сума довжин її ланок, для ін. кривих — верхня границя д. ламаної лінії, вписаної в цю криву. Універсальний словник-енциклопедія
6. довжина — ЗАВДО́ВЖКИ (про міру довжини — за довжиною, уздовж), ДОВЖИНО́Ю, ВДО́ВЖКИ (УДО́ВЖКИ). Була вона (Золота палата), як на ті часи, досить велика, кроків тридцять завдовжки, десять — п'ятнадцять завширшки (С. Скляренко). Словник синонімів української мови
7. довжина — Довжина́, -ни́, -ні́, -но́ю і довжиня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. довжина — ДОВЖИНА́, и́, ж. 1. Протяг лінії, площини, тіла і т. ін. між двома найвіддаленішими точками. Хати стоять густо, неначе туляться одна до однієї. Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин довжини (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах