1. Словник української мови в 11 томах

довжина

ДОВЖИНА́, и́, ж.

1. Протяг лінії, площини, тіла і т. ін. між двома найвіддаленішими точками.

Хати стоять густо, неначе туляться одна до однієї. Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин довжини (Н.-Лев., II, 1956, 401);

Треба розповісти учням, що кінцеві міри довжини [плитки] виготовляються з дуже високою точністю (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 88);

// Відстань між кінцями чого-небудь.

Скаче ланцюг по землі, бряжчить, витягається — і вмить по всій довжині його стирчать недалеко один від другого встромлені в землю дерев’яні кілочки (Коцюб., І, 1955, 226).

2. Тривалість, довгочасність.

Скорочення за допомогою розсади строку росту рослин у відкритому грунті створює можливість просування на північ ряду овочевих культур, вегетаційний період яких більший за довжину північного літа (Овоч., 1956, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довжина — Чи тотожні іменники довжина і довгота? Вони передають різні значення. Довжина – протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома найвіддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини. Це також тривалість: довжина літа. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. довжина — довжина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири довжини́ Орфографічний словник української мови
  3. довжина — ДОВЖИНА – ДОВГОТА Довжина. 1. Протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома найвіддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини. 2. Тривалість: довжина літа. Довгота. Літературне слововживання
  4. довжина — (маршруту) протяг, прос тяж; (зими) тривалість; довгота, довгість, довжінь. Словник синонімів Караванського
  5. довжина — -и, ж. 1》 Протяг лінії, площини, тіла і т. ін. між двома найвіддаленішими точками. || Відстань між кінцями чого-небудь. Довжина слова — кількість складників слова (графем, фонем, складів, морфем). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. довжина — Вимір кривої; для відрізка прямої д. — відстань між його кінцями, для ламаної — сума довжин її ланок, для ін. кривих — верхня границя д. ламаної лінії, вписаної в цю криву. Універсальний словник-енциклопедія
  7. довжина — ЗАВДО́ВЖКИ (про міру довжини — за довжиною, уздовж), ДОВЖИНО́Ю, ВДО́ВЖКИ (УДО́ВЖКИ). Була вона (Золота палата), як на ті часи, досить велика, кроків тридцять завдовжки, десять — п'ятнадцять завширшки (С. Скляренко). Словник синонімів української мови
  8. довжина — Довжина́, -ни́, -ні́, -но́ю і довжиня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)