досадливий

досадливий – досадний

Розрізняються значенням.

Досадливий – який виражає досаду. “Композитор диригував, але нервувався. Виривалися нетерплячі, досадливі рухи” (зі спогадів). Досадливий погляд, досадлива усмішка. Похідне – досадливо. Досадливо поморщився, досадливо покушуючи губи. Досадний – який викликає досаду; неприємний. Досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Похідне – досадно. “Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи” (Леся Українка), “Йому досадно і соромно – він не хотів би тепер стрічатися з Наталею” (Степан Васильченко).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досадливий — Виразний, докладний, чіткий, ясний [V] Словник з творів Івана Франка
  2. досадливий — доса́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. досадливий — ДОСАДЛИВИЙ – ДОСАДНИЙ Досадливий. Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хмуритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А. Літературне слововживання
  4. досадливий — -а, -е. Який виражає досаду. || Який викликає досаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. досадливий — Прикрий, докучний, докучливий, набридливий, назолистий, настирний, настирливий, осоружний, унадливий, влазливий, улізливий Словник чужослів Павло Штепа
  6. досадливий — НЕЗАДОВО́ЛЕНИЙ (який виражає незадоволення), НЕВДОВО́ЛЕНИЙ, МАРКІ́ТНИЙ зах.; КИ́СЛИЙ (про вираз обличчя, настрій, голос і т. ін. — незадоволений і похмурий, сумний); ДОСА́ДЛИВИЙ (про тон, жест і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. досадливий — ДОСА́ДЛИВИЙ, а, е. Який виражав досаду; // Який викликає досаду. Композитор диригував, але нервувався.. Виривались нетерплячі, досадливі рухи (Моє життя в мист., 1955, 60). Словник української мови в 11 томах