забити тривогу

забити чи зняти тривогу?

“Сталася пожежа, і люди забили тривогу”, “Забили в селі сполох”, – сповіщають засоби масової інформації. Та авторам цих повідомлень варто було б підшукати інші дієслова замість багатозначного забити. Ми звикли чути його в розумінні “вганяти, заглиблювати в щось якийсь предмет” (“Кілочки в землю забили, На знак, де військові стоять” – Іван Котляревський), “закривати наглухо вікна, отвір, прохід тощо” (“Чіпчину хату опечатали, забили” – Панас Мирний), “захарастити, забуртувати” (“Забило вулиці врівень з тинами, тільки паколи в снігу стирчать” – Андрій Головко), “позбавляти життя” (“Вдарив Іван мечем, забив хижого яструба, а сам пішов далі” – Анатолій Шиян). Чуємо це дієслово в переносному значенні в інших висловах: забивати баки, забивати памороки. Коли йдеться про тривогу, сполох, лемент, галас, гвалт, гамір і т. ін., тоді більше до речі будуть дієслова бити (“В хаті виразно було чути, як довго й густо били на сполох” – Григорій Епік), зчиняти (“Гукав і зчиняв гвалт одним-один чоловік...” – Юрій Смолич), здіймати (“Публіка здіймає нетерплячий гомін” – Леся Українка), знімати (“Кілька разів вистрілив (Ничипір) у повітря, щоб зняти тривогу” – Микола Руденко).