1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

зал

зал – зала

Слова запозичені. Зал утворене від німецького der saal (чоловічий рід), а зала – від французького la salle (жіночий рід). Наприклад: “Пізній вечір. Зал чекання на вокзалі майже порожній” (Іван Кочерга), “Черговий збір влаштували у фізкультурному залі” (Олесь Донченко); “Ясна зала вся світлом палає” (Леся Українка), “Функціональним та композиційним центром палаців урочистих подій є обрядова зала” (з журналу).

Отже, наявність двох форм можна пояснити впливом мови-джерела, з якої лексема запозичена. У сучасній українській мові варіант чоловічого роду (зал) уживають частіше, ніж жіночого (зала).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зал — зал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зал — -у, ч. 1》 Велике приміщення для багатолюдних зборів, засідань, занять і т. ін. || Про людей, що є в залі. Зал акцій бірж. — операційний зал фондової біржі, в якому здійснюються операції виключно з акціями. Зал облігацій бірж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зал — див. заля Словник чужослів Павло Штепа
  4. зал — ЗАЛ, у, ч. 1. Велике приміщення для багатолюдних зборів, засідань, занять і т. ін. Зал засідань нагадує студентську аудиторію (Кир., Вибр., 1960, 276); Зал чекання на вокзалі. Пізній вечір. Зал майже порожній (Коч., II, 1956. Словник української мови в 11 томах
  5. зал — зал (зала) (нім., франк. < санскр. — тінь) 1. Парадне приміщення для урочистих прийомів у палацах, замках, особняках і отелях, яке у порівнянні з іншими житловими і службовими кімнатами відзначалося значною висотою... Архітектура і монументальне мистецтво