контингент

контингент – континент

Контингент уживається в двох значеннях: 1. Сукупність людей, що становить якусь однорідність з соціального, професійного чи іншого погляду. "Приміщення, в якому навчалися діти Миропільського дитбудинку, задовольняло сяк-так звичайну школу з контингентом учнів близько трьохсот чоловік" (Дмитро Міщенко). 2. Встановлена з певною метою гранична кількість когось або чогось. У зовнішній торгівлі – визначена для деяких товарів норма ввезення і вивезення їх у конкретні країни або норма транзиту, виражена у вагонах чи вартісних одиницях. Експортний контингент зерна. Якщо друге значення виступає як термінологічне і має досить вузьку сферу застосування, то перше, навпаки, дуже поширене в сучасній мові. Контингент учнів, курсантів, допризовників, військовослужбовців, учених, читачів, глядачів, слухачів та інших. В усному мовленні контингент часом плутають з його паронімом континент. Наприклад, кажуть: країни всіх контингентів, треба: країни всіх континентів. Адже континент – це материк, великий масив суші, оточений з усіх боків (чи майже з усіх) морями та океанами. Вживається зі словами: (континент) австралійський, азіатський, американський, африканський, європейський; народи всіх континентів.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контингент — континге́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. контингент — [контиенгент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. контингент — -у, ч., книжн. 1》 Сукупність людей, що становлять подібну з певного погляду групу; склад осіб певної категорії. 2》 Установлена для певної мети визначена кількість кого-, чого-небудь, норма. Тарифний контингент — дозвіл на ввезення певної кількості товарів за зниженим митом або без мита. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. контингент — 1. (людей) склад 2. (кількість) див. норма Словник чужослів Павло Штепа
  5. контингент — КОНТИНГЕ́НТ, у, ч., книжн. 1. Сукупність людей, що становлять однорідну з певного погляду групу, категорію; склад осіб певної категорії. Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (І. Словник української мови у 20 томах
  6. контингент — континге́нт [від лат. contingens (contingentis) – той, що трапляється] 1. Склад колективу. 2. Встановлена для певної мети гранична кількість, норма (напр., К. ввозу товарів). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. контингент — СКЛАД (сукупність осіб певної категорії), КОНТИНГЕ́НТ книжн. Словник синонімів української мови
  8. контингент — КОНТИНГЕНТ, у, ч., книжн. 1. Сукупність людей, що становлять подібну з певного погляду групу; склад осіб певної категорії. Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. контингент — рос. контингент (латин. contingens — той, що трапляється, стичний) — 1. Сукупність людей, що створюють однорідну групу, колектив, категорію. 2. У зовнішньоекономічних зв'язках — гранична норма, що встановлюється державними органами для експорту та імпорту, транзиту деяких товарів у певні країни. Eкономічна енциклопедія