наниз
наниз – на низ
Наниз, прислівник. У напрямку до нижньої частини чогось, донизу, униз; до гирла річки тощо. “За садком грунт спадав з пригорка наниз” (Іван Нечуй-Левицький); “Пароплав ішов наниз” (Григорій Епік).
На низ, іменник з прийменником. “Швидко дві цеглини котилися, гуркотячи, з гори на низ” (Панас Мирний).
Джерело:
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наниз — нани́з прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наниз — НАНИЗ – НА НИЗ Наниз, присл. У напрямку до нижньої частини чогось, униз; до гирла річки тощо. За садком ґрунт спадав з пригорка наниз (І.Нечуй-Левицький); Сонце крадькома наниз – тиць, як у скриню, та й сховалось. (С.Васильченко); Ми сходимо наниз (Ю. Літературне слововживання
- наниз — пр., униз, вділ, додолу, г. надолину <сов. на долину>; на нижчий поверх. Словник синонімів Караванського
- наниз — див. униз Словник синонімів Вусика
- наниз — присл. У напрямку до нижньої частини чого-небудь; униз; прот. наверх. || На нижній поверх. || У напрямку до гирла річки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наниз — НАНИ́З, присл. У напрямку до нижньої частини чого-небудь; униз; протилежне наверх. Фургони виїхали на гору і з крутої гори покотились наниз (І. Нечуй-Левицький); – Бачите отой садок, що спускається наниз од церкви?... Словник української мови у 20 томах
- наниз — ВНИЗ (УНИ́З) (у напрямі до низу, до землі), ДОНИ́ЗУ, ДОДО́ЛУ, ДО́ЛУ, ДО́ЛІ, НАНИ́З, ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ) діал., НАДОЛИ́НУ діал. Вона полізла по драбинці вниз (Ю. Яновський); Униз грізно падали водоспади (Я. Словник синонімів української мови
- наниз — Нани́з, присл. = вниз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наниз — НАНИ́З, присл. У напрямку до нижньої частини чого-небудь; униз; протилежне наверх. Фургони виїхали на гору і з крутої гори покотились наниз (Н.-Лев., II, 1956, 31); Плуг спустився наниз, і Данило угледів жінку (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
- наниз — Наниз нар. Внизъ. Пливе нани́з. Плыветъ внизъ по рѣкѣ. Словник української мови Грінченка