1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

разюче

Читаю в газетній статті: “Українству був притаманний вражаюче високий рівень народної культури”. Чи доречна тут лексема вражаюче?

Наша мова знає слово разючий, поширене в літературі та в живому спілкування. То яка була потреба надавати перевагу кальці вражаючий, та ще й у формі прислівника вражаюче? Його міг би замінити котрийсь із синонімів: разюче, винятково, напрочуд або навдивовижу. Звучало б значно краще: “Українству був притаманний винятково високий рівень народної культури”.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. разюче — разю́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. разюче — Присл. до разючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. разюче — РАЗЮ́ЧЕ. Присл. до разю́чий. Особливо разюче діяв сатиричний бич народної творчості проти фашистських загарбників (М. Рильський); Вони [брати] разюче схожі між собою, – обоє широколиці, обоє світлоброві (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
  4. разюче — РАЗЮ́ЧЕ. Присл. до разю́чий. Особливо разюче діяв сатиричний бич народної творчості проти фашистських загарбників (Рильський, III, 1956, 151); Вони [брати] разюче схожі між собою, — обоє широколиці, обоє світлоброві (Вол., Сади.., 1950, 73). Словник української мови в 11 томах