1. Словник української мови у 20 томах

разюче

РАЗЮ́ЧЕ.

Присл. до разю́чий.

Особливо разюче діяв сатиричний бич народної творчості проти фашистських загарбників (М. Рильський);

Вони [брати] разюче схожі між собою, – обоє широколиці, обоє світлоброві (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. разюче — Читаю в газетній статті: “Українству був притаманний вражаюче високий рівень народної культури”. Чи доречна тут лексема вражаюче? Наша мова знає слово разючий, поширене в літературі та в живому спілкування. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. разюче — разю́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. разюче — Присл. до разючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. разюче — РАЗЮ́ЧЕ. Присл. до разю́чий. Особливо разюче діяв сатиричний бич народної творчості проти фашистських загарбників (Рильський, III, 1956, 151); Вони [брати] разюче схожі між собою, — обоє широколиці, обоє світлоброві (Вол., Сади.., 1950, 73). Словник української мови в 11 томах