риболовля
рибалка їде на... рибалку
“Коли ми поїдемо на рибалку?” – запитує нормальний персонаж у сучасному оповіданні другого; пише й фейлетоніст не жартома, а цілком серйозно: “Потім дзвонить до іншого міністра, Левка Івановича, питає про полювання, рибалку, врешті каже про справу”. Виходить, що рибалки хочуть їхати на рибалку, а міністр любить не тільки полювання, а й рибалку. Дивні наміри, дивні й смаки! Адже слово рибалка означає: “людина, що рибалить (ловить рибу)”. А його захоплення – то рибальство, риболовля. З цього можна зробити висновок, що рибалки тільки тоді їздять на рибалку, коли автори, які пишуть про них, негаразд знають українську мову.
Джерело:
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- риболовля — риболо́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- риболовля — РИБОЛОВЛЯ – РИБАЛКА Риболовля. Ловіння риби. Рибалка, -и, д. і м. -ці, ч. і ж. Людина, яка ловить рибу, займається рибальством. Літературне слововживання
- риболовля — -і, ж. Ловіння риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- риболовля — РИБОЛО́ВЛЯ, і, ж. Ловіння риби. Вони знають, що батько й Асуар ніколи не приходять з риболовлі голіруч (Мирослав Ірчан); На риболовлю ходить її син, Юрко (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
- риболовля — РИБА́ЛЬСТВО (ловіння риби), РИБОЛО́ВЛЯ, РИБОЛО́ВСТВО, РИБА́ЛКА розм., РИБА́ЦТВО розм., РИБОЛОВЕ́ЦТВО розм. — Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під панами... (М. Коцюбинський); На риболовлю ходить її син, Юрко (С. Словник синонімів української мови
- риболовля — РИБОЛО́ВЛЯ, і, ж. Ловіння риби. Вони знають, що батько й Асуар ніколи не приходять з риболовлі голіруч (Ірчан, II, 1958, 93); На риболовлю ходить її син, Юрко (Чорн., Красиві люди, 1961, 49). Словник української мови в 11 томах