1. Літературне слововживання

риболовля

РИБОЛОВЛЯ – РИБАЛКА

Риболовля. Ловіння риби.

Рибалка, -и, д. і м. -ці, ч. і ж. Людина, яка ловить рибу, займається рибальством.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риболовля — рибалка їде на... рибалку “Коли ми поїдемо на рибалку?” – запитує нормальний персонаж у сучасному оповіданні другого; пише й фейлетоніст не жартома, а цілком серйозно: “Потім дзвонить до іншого міністра, Левка Івановича, питає про полювання, рибалку... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. риболовля — риболо́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. риболовля — -і, ж. Ловіння риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. риболовля — РИБОЛО́ВЛЯ, і, ж. Ловіння риби. Вони знають, що батько й Асуар ніколи не приходять з риболовлі голіруч (Мирослав Ірчан); На риболовлю ходить її син, Юрко (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
  5. риболовля — РИБА́ЛЬСТВО (ловіння риби), РИБОЛО́ВЛЯ, РИБОЛО́ВСТВО, РИБА́ЛКА розм., РИБА́ЦТВО розм., РИБОЛОВЕ́ЦТВО розм. — Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під панами... (М. Коцюбинський); На риболовлю ходить її син, Юрко (С. Словник синонімів української мови
  6. риболовля — РИБОЛО́ВЛЯ, і, ж. Ловіння риби. Вони знають, що батько й Асуар ніколи не приходять з риболовлі голіруч (Ірчан, II, 1958, 93); На риболовлю ходить її син, Юрко (Чорн., Красиві люди, 1961, 49). Словник української мови в 11 томах