розв’язання

У яких випадках уживають лексему розв’язок?

Тут доречно нагадати, що в українській мові функціонують іменники вирішення та розв’язання, дієслова вирішувати й розв’язувати, які можуть виступати як синоніми (особливо зі словами питання, проблема, справа, завдання).

“Сподіваюся, що Ви вирішите це питання до свого приїзду” (Михайло Коцюбинський), “Вирішення справи доручили Павлові Цимбалу” (зі звіту); “Створення на підприємствах належних виробничо-побутових умов залежить від розв’язання багатьох проблем” (з газети).

На жаль, наші ЗМІ незаслужено надають перевагу варіанту вирішувати, вирішення. Тож для врізноманітнення викладу варто частіше вживати лексеми розв’язувати, розв’язання як оригінальніші в нашій мові. Вдале архітектурне розв’язання, грунтовне науково-проектне розв’язання, сміливе інженерне розв’язання. Термін розв’язання використовують у спеціальній літературі (у завданнях з математики, фізики, хімії). Він означає послідовність відповідних дій, що дають змогу знайти відповідь на поставлену умову: “Сіткові й варіаційні методи добре розроблені та успішно застосовуються тільки для розв’язання внутрішніх задач математичної фізики” (з журналу). Якщо ж мовиться про відповідь до задачі – послуговуються словом розв’язок.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розв’язання — 1. Перехід нестійкого звука ладу у стійкий або відносно стійкий на основі ладового тяжіння. 2. Перехід інтервалу,що дисонує, у той, який консонує. 3. Перехід акорду, що дисонує, у той, який консонує. Словник-довідник музичних термінів
  2. розв’язання — Розв’я́за́ння, -ння; -за́ння, -за́нь і -за́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. розв’язання — РОЗВ’ЯЗА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розв’яза́ти, розв’я́зувати. Розв’язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно. Грізним зором мене пік (Граб., І, 1959, 464); Варя приступала до розв’язання математичної задачі (Донч. Словник української мови в 11 томах