розв’язання
РОЗВ’ЯЗА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розв’яза́ти, розв’я́зувати.
Розв’язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно. Грізним зором мене пік (Граб., І, 1959, 464);
Варя приступала до розв’язання математичної задачі (Донч., V, 1957, 363);
Уже не сумнівався [М. Гоголь], що знайшов вірне розв’язання всього того, що так мучило останнім часом (Полт., Повість.., 1960, 207);
При розв’язанні як великих і складних питань, так і звичайних буденних справ люди завжди звертаються до досвіду минулого (Ком. Укр., 10, 1966, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розв’язання — У яких випадках уживають лексему розв’язок? Тут доречно нагадати, що в українській мові функціонують іменники вирішення та розв’язання, дієслова вирішувати й розв’язувати, які можуть виступати як синоніми (особливо зі словами питання, проблема, справа... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- розв’язання — 1. Перехід нестійкого звука ладу у стійкий або відносно стійкий на основі ладового тяжіння. 2. Перехід інтервалу,що дисонує, у той, який консонує. 3. Перехід акорду, що дисонує, у той, який консонує. Словник-довідник музичних термінів
- розв’язання — Розв’я́за́ння, -ння; -за́ння, -за́нь і -за́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)