1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

співак

співак – співець

Ці іменники значеннєво близькі, застосовуються для позначення подібних понять, але не тотожні.

Співак – той, хто вміє і любить співати; вокаліст-професіонал; самодіяльний виконавець пісень. Сполучається зі словами: естрадний, оперний, обдарований, професійний, самобутній, талановитий тощо.

Співець – народний виконавець вокальної імпровізації, який акомпанує собі на народному інструменті. Натхненний співець, безіменний співець. Переносно: митець, виразник високих ідеалів, які він прославляє в літературі, музиці, живописі. До речі, співець часом уживають як синонім слова поет. Однак артиста співцем назвати не можна.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співак — (той, хто любить співати а. фахівець зі співу) співець, (один при виступі) соліст, (у хорі) хорист, (з чарівним голосом) соловейко. Словник синонімів Полюги
  2. Співак — Співа́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. співак — СПІВАК – СПІВЕЦЬ Співак, -а. Той, хто вміє і любить співати; вокаліст; виконавець пісень. Вж. зі сл.: естрадний, оперний, обдарований, професіональний, самобутній, самодіяльний, талановитий. Співець, -вця, ор. -вцем. Літературне слововживання
  4. співак — (один) соліст; (хору) хорист, кантор, (власних пісень) пісняр; (залежно від голосу) див. ГОЛОС; (птах) щебетун, співун; співака; п! СПІВЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  5. співак — [сп'івак] -ака, ор. -аком, м. (на) -аков'і/ -аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  6. співак — -а, ч. 1》 Людина, яка вміє й любить співати, багато співає. || Той, хто співає. || Той, хто займається співом професійно. || Співочий птах. 2》 рідко. Те саме, що співець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. співак — СПІВА́К, а́, ч. Людина, яка уміє й любить співати, а також той, хто співає. Козак Мамай – мандрівний запорожець .. і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак (О. Ільченко); Як він схилявся перед піснею!... Словник української мови у 20 томах
  8. співак — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Словник синонімів української мови
  9. співак — Співа́к, -ка́, -ко́ві, -ва́че! -ваки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. співак — СПІВА́К, а́, ч. 1. Людина, яка уміє й любить співати, багато співає. Козак Мамай — мандрівний запорожець ..і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 61); Як він схилявся перед піснею!... Словник української мови в 11 томах
  11. співак — Співак, -ка м. 1) Пѣвецъ. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11. Так ось коли побачив співака! яка мальована та штучна птиця. Греб. 391. 2) Пѣвчій. 3) Названіе собаки. Kolb. І. 65. 4) пт. Sylvia, травникъ. Вх. Пч. II. 14. ум. співаченько, співачок. Федьк. І. 28. Лівничок-співачок. Мнж. 3. Словник української мови Грінченка