співак
СПІВА́К, а́, ч.
1. Людина, яка уміє й любить співати, багато співає.
Козак Мамай — мандрівний запорожець ..і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 61);
Як він схилявся перед піснею! Як заздрив усім без винятку співакам, котрі мали сміливість роззявляти на людях рота (Ю. Янов., II, 1954, 97);
Стефик усіх вуличних співаків у Львові знає (Жур., Вечір.., 1958, 254);
// Той, хто співає.
Зухвалий спів наближався, наростав, наче десь з далекого степу. Невдовзі на дверях з’явився і сам співак: присадкуватий карячконогий боєць (Гончар, III, 1959, 147);
// Той, хто займається співом професійно.
В альбомах [платівок] лежали симфонічні концерти, цілі опери, багаті записи народних пісень, романси у виконанні видатних співаків (Кучер, Трудна любов, 1960, 184);
Був Кропивницький не лише великим знавцем, а й талановитим співаком, виконавцем і популяризатором української пісні (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 14);
// Співочий птах.
— Слухаю жайворонків. От співаки! Люблю, коли пташки співають (Коп., Подарунок, 1956, 21);
Відвідувачі [виставки].. зможуть придбати чучела диких птахів, виберуть собі грампластинки з піснями лісових і степових крилатих співаків (Знання.., 4, 1966, 12).
2. рідко. Те саме, що співе́ць 1.
Життя йшло, а було в житті тому і кайданів, і голоду, і холоду, і всього, що мусить зазнати співак невільного народу (Коцюб., І, 1955, 175).
Значення в інших словниках
- співак — (той, хто любить співати а. фахівець зі співу) співець, (один при виступі) соліст, (у хорі) хорист, (з чарівним голосом) соловейко. Словник синонімів Полюги
- співак — співак – співець Ці іменники значеннєво близькі, застосовуються для позначення подібних понять, але не тотожні. Співак – той, хто вміє і любить співати; вокаліст-професіонал; самодіяльний виконавець пісень. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- Співак — Співа́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- співак — СПІВАК – СПІВЕЦЬ Співак, -а. Той, хто вміє і любить співати; вокаліст; виконавець пісень. Вж. зі сл.: естрадний, оперний, обдарований, професіональний, самобутній, самодіяльний, талановитий. Співець, -вця, ор. -вцем. Літературне слововживання
- співак — (один) соліст; (хору) хорист, кантор, (власних пісень) пісняр; (залежно від голосу) див. ГОЛОС; (птах) щебетун, співун; співака; п! СПІВЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- співак — [сп'івак] -ака, ор. -аком, м. (на) -аков'і/ -аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
- співак — -а, ч. 1》 Людина, яка вміє й любить співати, багато співає. || Той, хто співає. || Той, хто займається співом професійно. || Співочий птах. 2》 рідко. Те саме, що співець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- співак — СПІВА́К, а́, ч. Людина, яка уміє й любить співати, а також той, хто співає. Козак Мамай – мандрівний запорожець .. і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак (О. Ільченко); Як він схилявся перед піснею!... Словник української мови у 20 томах
- співак — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Словник синонімів української мови
- співак — Співа́к, -ка́, -ко́ві, -ва́че! -ваки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- співак — Співак, -ка м. 1) Пѣвецъ. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11. Так ось коли побачив співака! яка мальована та штучна птиця. Греб. 391. 2) Пѣвчій. 3) Названіе собаки. Kolb. І. 65. 4) пт. Sylvia, травникъ. Вх. Пч. II. 14. ум. співаченько, співачок. Федьк. І. 28. Лівничок-співачок. Мнж. 3. Словник української мови Грінченка