юридичне лице

1. Не раз натрапляв у текстах на слово облік у розумінні “обличчя”. Чи правомірне таке вживання?

Коли йдеться про моральні якості людини, її духовні, творчі особливості, норми поведінки, а також про найхарактерніші ознаки предмета, явища, що виражають його суть, користуються іменником обличчя в переносному значенні: “Обличчям будь-якого театру є його репертуар” (з журналу); “Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя” (Юрій Збанацький).

Часом в усному мовленні, а то й на письмі замість лексеми обличчя безпідставно вживають облік. Адже слово облік в українській мові має іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо). “Чекати бульдозера неможливо, почнуться польові роботи, кожні робочі руки будуть на обліку” (Микола Руденко); “Різне нафтове устаткування (на промислі), що валялося скрізь без догляду й обліку, складалося в купи” (Олесь Донченко). Від облік походять обліковець, обліковий, облікувати і т. ін.

2. Чи синонімічні іменники обличчя й лице?

Збігаються в значенні “передня частина голови” та в переносному “загальний вигляд, обриси чогось”. Тільки лице вживається в розумінні “верхній, зовнішній бік предмета” (протилежне спід): на лице, з лиця. І тільки обличчя, коли мовиться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо).

3. Юридичне лице

У одній з радіопередач на правознавчу тему було заявлено: “Він має статус юридичного лиця”. Російській лексемі лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати і казати: “дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи”.