Ф

(еф). Як назва літери вживається в с. р.: початкове ф; як назва звука вживається в ч. р.: твердий ф.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ф — невідм., с. Двадцять п'ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "ф" (вимовляється "еф"). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ф — Ф, невідм., с. Двадцять п'ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “ф” (вимовляється “еф”), що вживається перев. в словах іншомовного походження, зрідка – в звуконаслідуваннях, напр.: факт, фільм, фураж; фурр, фюїть. Словник української мови у 20 томах
  3. ф — Ф, невідм., сер. Двадцять четверта літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «ф» (вимовляється «еф»). Словник української мови в 11 томах