ф
Ф, невідм., сер. Двадцять четверта літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «ф» (вимовляється «еф»).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Ф — (еф). Як назва літери вживається в с. р.: початкове ф; як назва звука вживається в ч. р.: твердий ф. Літературне слововживання
- ф — Ф, невідм., с. Двадцять п'ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “ф” (вимовляється “еф”), що вживається перев. в словах іншомовного походження, зрідка – в звуконаслідуваннях, напр.: факт, фільм, фураж; фурр, фюїть. Словник української мови у 20 томах
- ф — невідм., с. Двадцять п'ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "ф" (вимовляється "еф"). Великий тлумачний словник сучасної мови