адресат

АДРЕСАТ – АДРЕСАНТ

Адресат, -а. Одержувач листа, телеграми тощо. Поштарка запакувала картину, і він написав адресу та прізвище адресата (Ю.Мушкетик).

Адресант, -а. Відправник листа, телеграми тощо. Здивований, він починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата – Франко, прізвище адресанта – так само Франко (П.Колесник).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

адресат — адреса́т іменник чоловічого роду, істота одержувач Орфографічний словник української мови
адресат — (хто дістає пошту) сов. одержувач, г. відборець. Словник синонімів Караванського
адресат — Одержувач Словник чужослів Павло Штепа
адресат — [адреисат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
адресат — -а, ч. 1》 Той, кому адресується, посилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. 2》 перен. Про того, кому що-небудь призначається, для кого створюється що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
адресат — АДРЕСА́Т, а, ч. 1. Той, кому адресується, надсилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. Він [листоноша] такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
адресат — адреса́т (нім. Adressat) одержувач листа, телеграми, посилки. Словник іншомовних слів Мельничука
адресат — Адреса́т, -та; -са́ти, -тів (кому адресують) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
адресат — АДРЕСА́Т, а, ч. Той, кому адресується, посилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. Він [листоноша] такий педант, що тільки в руки адресатові віддає. рекомендовані листи (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
адресат — рос. адресат (від нім. Adressat) — одержувач кореспонденції: листів, телеграм, переказів, інформації тощо. Eкономічна енциклопедія