араб
АРАБ – АРАП
Араб, -а, мн. -и, -ів. Представник великої групи народів, які населяють арабські країни Північно-Західної Азії та Північної Африки. Ладан горить на жертовнику, смоли горять запахущі, Що з полудневих країн нам посилає араб (М.Зеров).
Арап, -а, мн. -и, -ів, заст. Чорношкіра людина, негр. – От чорні люде так дійсно є. Я сам на свої очі бачив в Одесі: арапами звуться (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- араб — ара́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- араб — АРА́Б, а, ч. 1. Див. ара́би. 2. Кінь арабської породи. Білий араб, доїдаючи овес у шаньці, насторожено форкнув (М. Рудь). Словник української мови у 20 томах
- араб — Ара́б, -ба; ара́би, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- араб — АРА́Б див. ара́би. Словник української мови в 11 томах
- араб — Ара́б, -ба и ара́бин, -на м. Арабъ. АД. І. 134. Зробивсь він (Магомет) первим чоловіком між арабами. К. МХ. 5. Ой бо вже я їду полем та все лісом зелененьким, та з турчином молоденьким чи з турчином, арабином, чи з невірним татарином. Чуб. V. 948. Словник української мови Грінченка