араб

АРА́Б див. ара́би.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. араб — ара́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. араб — АРАБ – АРАП Араб, -а, мн. -и, -ів. Представник великої групи народів, які населяють арабські країни Північно-Західної Азії та Північної Африки. Ладан горить на жертовнику, смоли горять запахущі, Що з полудневих країн нам посилає араб (М.Зеров). Літературне слововживання
  3. араб — АРА́Б, а, ч. 1. Див. ара́би. 2. Кінь арабської породи. Білий араб, доїдаючи овес у шаньці, насторожено форкнув (М. Рудь). Словник української мови у 20 томах
  4. араб — Ара́б, -ба; ара́би, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. араб — Ара́б, -ба и ара́бин, -на м. Арабъ. АД. І. 134. Зробивсь він (Магомет) первим чоловіком між арабами. К. МХ. 5. Ой бо вже я їду полем та все лісом зелененьким, та з турчином молоденьким чи з турчином, арабином, чи з невірним татарином. Чуб. V. 948. Словник української мови Грінченка