1. Літературне слововживання

барва

БАРВА – ФАРБА

Барва. 1. Колір, забарвлення. При землі вже ніби вечір, холодна вогкість, а там, угорі, – яка симфонія світла і барв! (Ірина Вільде); Багато голосів на світі, Як барв на поверхні земній (М.Рильський); Квітки стулювалися, тратили барву і форму (Б.Лепкий); Борис відчув, що червона барва заливає йому обличчя (Вал. Шевчук). 2. перен. Характер, тон, колорит, манера виконання тощо. Та пісня, як море – і стогне, й рида, І барвами грає, і скелі зриває, Як чиста прозора вода (Леся Українка). 3. зрідка. Фарба. Пох. барвистий (різноколірний: барвисті квіти, барвиста веселка, перен. барвиста мова); барвистість (барвистість лісів).

Фарба. Речовина для забарвлювання: олійна фарба, перен. малювати рожевою фарбою. У значенні "барва" рідковживане. Але ж де рушники гаптовані, що застилали стіни, де ліжники домашнього виробу жовтогарячої та червоної фарби? (С.Божко). Пох. фарбовий.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. барва — ба́рва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. барва — Колір, масть, забарвлення, (органічна) піґмент; Р. фарба; (слова) П. кольорит, відтінок, нюанс; ТЕХ. барвник. Словник синонімів Караванського
  3. барва — -и, ж. 1》 Колір, забарвлення (у 2 знач.). 2》 перен. Характер, тон, колорит, манера, відтінок викладу, виконання. || перев. мн. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва. 3》 рідко. Те саме, що фарба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. барва — БА́РВА, и, ж. 1. Колір, забарвлення (у 2 знач.). В глибині затоки долі кам'яною стіною ревів водопад, мов живий срібний стовп, граючи до сонця всіма барвами веселки (І. Словник української мови у 20 томах
  5. барва — 1) ліврея 2) див. барма Словник застарілих та маловживаних слів
  6. барва — згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви). Надмірно перебільшувати що-небудь. (Канцлер:) Я фарби згущую? Так ні ж! Картина в нас іще чорніш (Переклад М. Лукаша); Хлопець розповідав друзям про своє життя, не згущуючи барв (М. Фразеологічний словник української мови
  7. барва — ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Словник синонімів української мови
  8. барва — Ба́рва, ба́рви; ба́рви, барв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. барва — БА́РВА, и, ж. 1. Колір, забарвлення (в 2 знач.). В глибині затоки долі кам’яною стіною ревів водопад, мов живий срібний стовп, граючи до сонця всіма барвами веселки (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. барва — Барва, -ви ж. 1) Краска, цвѣтъ. Гол. II. 520. Стіни були помальовані ясно-жовтою барвою. Левиц. Пов. 19. 2) Ворса на сукнѣ. Н. Вол. у. 3) Форменная одежда. Козацьку барву прибірає, зброю наряжає. Гол. І. 10. Ливрея. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку. К. Досв. 21. Словник української мови Грінченка