1. Літературне слововживання

вдаль

ВДАЛЬ (УДАЛЬ) – В (У) ДАЛЬ

Вдаль (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть квартали, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки У білім камені душа (М.Нагнибіда).

В (у) даль, ім. з прийм. Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу!(Д.Павличко); Дивлюся в даль безкраю І тужу (П.Карманський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдаль — вдаль прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вдаль — (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдаль — ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), присл., поет. Те саме, що вдалину́. Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль; Ось чого, друже милий мій, руки Простягаю до тебе я вдаль (П. Грабовський); Їдь і серця не печаль. Словник української мови у 20 томах
  4. вдаль — ВДАЛИНУ́ (УДАЛИНУ́) (на далеку відстань; у далекий простір), ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), ВДА́ЛЕЧ (УДА́ЛЕЧ), ВДАЛЕЧІ́НЬ (УДАЛЕЧІ́НЬ). Настя заслоняє очі од сонця долонею, дивиться вдалину (С. Васильченко); Вже третій день удалину Мчить поїзд рейками дзвінкими (С. Словник синонімів української мови
  5. вдаль — ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), присл. Те саме, що вдалину́. Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль; Ось чого, друже милий мій, руки Простягаю до тебе я вдаль (Граб., І, 1959, 518); Їдь і серця не печаль. Словник української мови в 11 томах