вдаль
ВДАЛИНУ́ (УДАЛИНУ́) (на далеку відстань; у далекий простір), ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), ВДА́ЛЕЧ (УДА́ЛЕЧ), ВДАЛЕЧІ́НЬ (УДАЛЕЧІ́НЬ). Настя заслоняє очі од сонця долонею, дивиться вдалину (С. Васильченко); Вже третій день удалину Мчить поїзд рейками дзвінкими (С. Олійник); Понад річкою луна покотилась удалину (А. Головко); Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М. Рильський); Поїзд мчав удаль (О. Гуреїв); Славтеся, пісні дороги, Пройдені вдалеч і вшир (П. Воронько); Погляд поета летить удалечінь, в Україну (з газети).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдаль — вдаль прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вдаль — ВДАЛЬ (УДАЛЬ) – В (У) ДАЛЬ Вдаль (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть квартали, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки У білім камені душа (М.Нагнибіда). В (у) даль, ім. з прийм. Літературне слововживання
- вдаль — (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдаль — ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), присл., поет. Те саме, що вдалину́. Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль; Ось чого, друже милий мій, руки Простягаю до тебе я вдаль (П. Грабовський); Їдь і серця не печаль. Словник української мови у 20 томах
- вдаль — ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), присл. Те саме, що вдалину́. Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль; Ось чого, друже милий мій, руки Простягаю до тебе я вдаль (Граб., І, 1959, 518); Їдь і серця не печаль. Словник української мови в 11 томах