виделка

Знаряддя для їди, що має форму ручки із зубцями. В одній руці рантьє була виделка з м’ясом, а в другій для чогось годинник (В.Винниченко); Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж їв (Б.Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

виделка — виде́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
виделка — [виеделка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок Орфоепічний словник української мови
виделка — -и, ж. Столовий прибор для приймання їжі, що має форму ручки з кількома зубцями різної форми. Виделка для м'яса. Виделка для риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
виделка — ВИДЕ́ЛКА, и, ж. Предмет столового прибору у вигляді ручки з кількома зубцями, яким беруть і кладуть до рота шматки їжі. Усе срібне-золоте, усе срібне-золоте! І ложки, і тарілки, і ножі, і виделки (Г. Словник української мови у 20 томах
виделка — Виделочка, видельце Словник синонімів Вусика
виделка — ВИДЕ́ЛКА (знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зубцями), ВИДЕ́ЛЬЦЕ рідше, ВИ́ЛКА розм. рідко. Молодиці почали ставити тарілки, поклали ножі й виделки (І. Нечуй-Левицький); Всі перейшли в столову. Словник синонімів української мови
виделка — Виде́лка, -лки, -лці; -де́лки, -де́лок і -де́лків (ж. р.) або виде́лко, -ка, -ку; -де́лка, -де́лок (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
виделка — ВИДЕ́ЛКА, и, ж. Знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зубцями. Усе срібне-золоте, усе срібне-золоте! І ложки, і тарілки, і ножі, і виделки (Кв.-Осн., II, 1956, 403); Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж їв (А.-Дав., За ширмою, 1963, 205). Словник української мови в 11 томах
виделка — Виделка, -ки ж. Вилка. Дяки постукали заграничними виделками по німецьких тарілочках. Левиц. І. 398. А щоб тих тарілок білих або виделок і ножів — того й заводу в неї не було. Сим. 232. --------------- Виделка, -ків мн. = вилка. Подайте виделка. Мнж. 170. Словник української мови Грінченка